Информационная политика редакции стокгольмской газеты «Афтонбладет» в свете традиций шведского печатного слова

Салих Хива Тахир
Киевский национальный университет имени Тараса Шевченко

 

Информационная политика редакции стокгольмской газеты «Афтонбладет»
в свете традиций шведского печатного слова

*первый выпуск газеты Aftonbladet, вышедшей 6 декабря 1830 года . Фото из архива Салиха Хивы Тахира.

 

* газета Aftonbladet в 2010 году. фото- ианмсфан.

*творческий коллектив газеты Афтонбладет в наши дни. Фото из архива Салиха Хивы Тахира

Несомненно, что своим появлением в XVII в. еженедельные газеты и журналы обязаны ведущей тройке стран Старой Европы (Германии, Англии и Франции). Однако в массовом их распространении не меньше заслуг стран «второй волны», которые подхватили и тиражировали первое средство информирования, – Голландии, Дании, Испании, Италии, Австрии, Польши и т. д. К числу этих стран стоит отнести и Швецию, где в первой половине XVII в. уже появились первые еженедельники. Как утверждает П. Федченко, чтобы быть хорошо информированными, тогдашние опытные политические деятели пытались следить за всеми самыми авторитетными газетами Европы. Так, шведский король Густав ІІ Адольф, оккупируя немецкие провинции и города, немедленно прибирал к рукам местные газеты, придавая им определенную ориентацию [1, с. 96].
Повсеместная интенсификация политической жизни, с одной стороны, увеличивала поток важной информации, а с другой – активизировала и втягивала в те или иные события все больше людей, которые привыкали к систематическому чтению, жаждали и искали разнообразную свежую и оперативную информацию. После поражения объединенных  немецких  войск  от  шведской армии  стокгольмский  издатель А. Вахель и его земляк – типограф Ю. Янсониюс издавали в Лейпциге на протяжении 1632 – 1650 гг. газету «Обычные почтовые шведские ведомости». Подписание мирного соглашения позволило этим шведским деятелям перенести лейпцигский опыт на родную землю. Такая потребность особенно назрела тогда, когда после победных войн с Германией и Данией Швеция заняла место среди великих государств Европы. Для укрепления великодержавного влияния внутри страны и для связи с многочисленными новоприсоединившимися землями нужны были газеты [2, с. 147].
Журналистика Просвещения дала новый толчок развитию печати: «Для литературы XVIII век был великой эпохой. Значительной персоной в ней был поэт Улоф фон Далин, который в 1732 году начал издавать еженедельник «Шведский Аргус». В середине века появились такие его последователи, как Густав Филип Крейц и Густав Фредрик Юлленборг» [3, с. 72]. Сатирико-назидательные английские журналы «Пустомеля» и «Зритель» породили многочисленных последователей в разных европейских странах. Кроме упомянутого выше «Шведского Аргуса», еще были два «вестника» с разным грамматическим написанием прилагательного «шведский»: «Шведский Меркурий» (1730) и «Шведский Меркурий» (1757). Везде к сотрудничеству в таких журналах привлекались лучшие силы национальной литературы и публицистики – например, братья-поэты Х. и К. Кельгрены, которые редактировали «Стокгольмскую почту». Подобные издания были доступны как элите, так и самым бедным категориям читателей.
По мнению исследователя журналистики В. Довгича, огромный прогресс в осознании человечеством проблемы политических свобод подчеркивают действующие национальные законодательные акты, принятые на протяжении XVIII – ХХІ веков: «Традиционно считается, что прецедент заложен в новообразованных США. Но еще в 1766 году риксдаг Швеции принял написанный пастором Андерсом Гюдениусом меморандум о свободе печати. Причем как составную часть Конституции» [4, с. 68]. И хотя действовал этот документ только несколько лет, это был первый законодательный акт, который отменял цензуру, гарантировал свободу высказывания мнений и открыл доступ шведских граждан к официальным документам.
В 1809 г. в Швеции вместо абсолютной монархии была установлена монархия конституционная. Наряду с королевскими официозами 1816 г. возникла первая частная прогрессивная политическая газета Ф. Цедерборга «Информатор» (иначе – «Репортер»), с 1825 года – «Часовой», а в 1830 году – «Афтонбладет» («Вечерняя газета») Ларса Гиерта, которая очень быстро завоевала читателя и стала не только наиболее распространенной, но и наиболее влиятельной [1, с. 172].
Газета «Афтонбладет» вместе с остальной прессой в 1830 – 1844 годах боролась с консервативной политической линией короля Карла XIV Юхана и его фаворита – генерал-адъютанта М. Браге, освещала бурные политические дебаты в риксдаге. Основатель издания, как и ряд его коллег, вынуждены были являться в суд в результате королевских исков.
Только в последние годы жизни короля стокгольмские журналисты, главные редакторы и издатели добились ряда либеральных реформ в области законодательства и социальной политики. С 1846 года в шведском обществе вместо монополий гильдий возникают фабричные и рабочие союзы, открытые для всех, а еще через двадцать лет страна перестала быть поделена на состояния.
Появление и укрепление политических партий «привязало» к каждой из них то или иное издание. Вот что отмечает по этому поводу исследователь журналистики В. Романовский: «Еще одной формой финансовой поддержки газеты может стать подписка. Партии и профсоюзы могут просто-напросто уменьшить либо полностью оплатить сумму денег, предназначенную для подписки на нужную газету членами этой партии или профсоюза. Компании и предприятия могут действовать точно таким же образом относительно своих служащих. Подобный вид помощи, также тщательно скрываемый, проявляется чаще всего на выборах, когда газеты осуществляют особенно большое влияние на избирателей. Именно во время выборов наиболее ощутимо проявляется политическая ориентация газет, поскольку если некоторые... газеты, которые называют себя независимыми, и могут позволить себе в течение года небольшие «вольности», выражающиеся в «собственной позиции» по какому-нибудь мелкому вопросу, то во время избирательной кампании все материалы газет подчинены одной цели: получению самого большого количества голосов избирателей для той партии, чьи взгляды выражает газета. Ибо пресса Швеции – партийная пресса. Хотя шведские газеты, как правило, не являются собственностью политических партий, однако все они без исключения последовательно выражают интересы определенной партии. Это зависит не только от непосредственных экономических и официальных связей, существующих между прессой и партиями. Даже газеты, в которых отсутствует формально связь с какой-нибудь партией, занимают всегда более или менее явно выраженную политическую позицию» [5, с. 102]. Это подтверждает и исследователь журналистики Г. Гольденцвайг [6, с. 58]. Одновременно не стоит и преувеличивать эту связь шведской печати с политическими партиями и профсоюзами. Во всех печатных изданиях без исключения для высказываний откровенных политических взглядов отводится лишь 2-я страница, а также отдельные публикации, посвященные встречам политиков либо со своими избирателями, либо с журналистами редакций. Подобной практики строго придерживается и газета «Афтонбладет».
Кроме того, издания партийные, так называемые «надпартийные» (ограничиваются общеполитическим дискурсом и обращаются ко всем слоям шведского общества) и экономически слабые (так называемые «вторые газеты») противостоят изданиям крупных монополий (так называмым «первым газетам»). Такая модель является возможной юлагодаря крепкой исторической традиции чтения газет.
За 180 лет своего существования «Афтонбладет» неоднократно меняла свое политическое лицо. Либеральные взгляды вынуждали газету примыкать к Шведской народной партии, однако такая линия завела издание в тупик в годы ІІ Мировой войны, когда «Афтонбладет» откровенно симпатизировала нацистской Германии. В начале 1956 года издание было продано концерном Т. Крейгера Центральному объединению профсоюзов Швеции (ЦОПШ). По заявлению тогдашнего руководства газеты, последняя будет «в партийном смысле несвязанной», а ее политическая редакция будет пользоваться полной свободой и независимостью от собственника в выборе газеты по тому или иному вопросу.
С того времени в области внешней политики «Афтонбладет», разделяя позицию ЦОПШ и Социал-демократической партии Швеции (СДПШ), была последовательной сторонницей шведской политики нейтралитета и неучастия в союзах. Газета выражала свое несогласие с американскими утверждениями о разнице между «тактическим» и «стратегическим» атомным оружием и между «чистыми» и «нечистыми» атомными бомбами. В вопросах внутренней политики «Афтонбладет» в основном проводила линию ЦОПШ и СДПШ. Это касалось вопросов пенсионной реформы, налогообложения, лесоведения и т. д. Однако в духе либерализма редакция газеты часто позволяла себе не соглашаться как с профсоюзами, так и с социал-демократами.
Основное содержание газеты – внутришведские, включая стокгольмские, новости и сенсации, сообщения из области культуры и искусства, спортивные материалы, а также реклама и объявления.
Руководство газеты, наблюдая за некоторым повышением тиражей у конкурентов («Свенска дагбладет», «Дагенс нюхетер», «Дагенс индастри»), решило кардинально изменить концепцию «Афтонбладет» – с либеральной качественно-массовой газеты на демократическую массово-качественную с элементами бульварщины и желтизны. В результате тираж с 489 тыс. экз. в 1970 году и 494,5 тыс. экз. в 1985 году вырос сегодня до 2 млн. экз. ежеденевно, не считая тиражей 7 журнальных приложений на каждый день недели!
Газета «Афтонбладет» имеет свои редакционные отделения во многих городах Швеции, собственных корреспондентов в Лондоне, Нью-Йорке, а также фрилансеров в Париже и Риме.
В периодической печати Швеции слодились свои традиции оформления газетных полос форматов А2 и А3. На оформление, несомненно, влияет содержание, которое, в свою очередь, детерминируется редакционной политикой изданий. Традиционный формат А2, который к рубежу ХІХ – ХХ веков предусматривал тип качественной газеты, сегодня находится в «зоне риска» с точки зрения рентабельности издания. Сегодня на  медиарынке выживают качественно-массовые издания формата А2 либо массово-качественные или массово-бульварно-желтые издания формата А3 (таблоиды) и даже формата А4 (квалоиды). Расширение проблемно-тематической палитры дает возможность обратить внимание на конкретное издание не только реальной, но и потенциальной аудиторий, что в свою очередь, привлекает рекламодателей. Подобные механизмы и определяют политику оформления той или иной газеты. В свою очередь, композиционно-графическая модель конкретного издания влияет на содержание периодического органа, делает его узнаваемым в глазах читателей.
Не является исключением из этого правила и ежедневная стокгольмская газета «Афтонбладет», которая издается почти 200 лет и наработала определенные традиции в макетировании и верстке своих полос.
Первая полоса «Афтонбладет» является тем табло, куда выносятся самые важные публикации номера. Заголовок издания практически всегда «утопленный»; исключение составляет необходимость вынесения на первую страницу многочисленных фотографий, иллюстрирующих весомое событие в жизни страны или ее столицы.
Публикации большого размера могут быть расположены на любой странице того или иного номера: композиционно-графической моделью издания это не регламентировано.
Цвет играет в оформлении «Афтонбладет» зрезвычайно важную роль. Желтые буквы с черным оттенком в названии газеты, с одной стороны, являются фирменным знаком именно этого издания и определенным намеком на часть национального флага страны, а, с другой стороны, – намеком на тип массово-качественной газеты с небольшой добавкой бульварщины и желтизны. Для линеек основной цвет – коричневый, для плашек – желтый, бордовый и другие цвета и оттенки светлого (красно-желтого) спектра. Темный спектр (цвета черный, голубой) используются либо в случае показа смерти человека (людей), либо в случае показа интервью с темнокожим человеком (политиком, спортсменом, звездой шоу-бизнеса и т. д.).
В целом композиционно-графическая модель шведской газеты «Афтонбладет» построена таким образом, что она ориентирует читателя с первой страницы до последней, создавая целостное впечатление от свежего выпуска издания. На первой полосе «гвоздевой» материал, фотографии к нему, заголовок газеты, выносы других публикаций номера, оформлены в цвете с применением линеек и пробельного материала, дают надежный ориентир читателям относительно порядковости прочтения той или иной страницы нового номера. Грамотное макетирование «чердаков», «подвалов», срединных материалов, чередование вертикальной, горизонтальной и ломаной версток создают у читателей комфортное настроение и настраивают на приятное общение с редакцией.
Огромное количество фотографий в каждом номере «Афтонбладет» свидетельствует о том, что редакция четко осознает преимущество фотокадра над текстом.
Использование цветных плашек красно-желтого спектра, вывороток, фотографий, расположенных посредине двух колонок, уменьшающих формат последних, «наезд» фотографий на другие текстовые или пробельные материалы, инфографики – эти и другие приемы оформителей издания дают основание говорить о том, что верстка «Афтонбладет» тяготеет не к чисто газетному, а, скорее, газетно-журнальному варианту. В сочетании с проблемно-тематической всеохватностью это окончательно утверждает читателей «Афтонбладет» в мысли, что эта газета обращена ко всем слоям шведского общества, а читатели объективно оценивают усилия редакции, о чем свидетельствует тираж издания.

Литература

1. Федченко П. М. Преса та її попередники. Історія зародження й основні закономірності розвитку / П. М. Федченко. –– К. : Наук. думка, 1969. –– 352 с.
2. История мировой журналистики / Беспалова А. Г., Корнилов Е. А., Короченский А. П., Лучинский Ю. В., Станько А. И. / Изд-е 2-е. –– Р-н-Д. : Старые русские, 1999. –– 344 с.
3. Вейбулль Йорген. Коротка історія Швеції / Йорген Вейбулль. –– Стокгольм : Шведський інститут, 1998. –– 164 с.
4. Довгич В. А. Глобальна медіалогія : Конспект базових лекцій авторського курсу з основ міжнародної журналістики / Рівненський ін-т слов’янознавства, Ін-т масової інформації / В. А. Довгич. –– Рівне : Б. в., 2001. –– 120 с.
5. Зарубежная печать : капиталистические и развивающиеся страны. Печать Западной Европы, Северной Америки, Азии и Дальнего Востока и бассейна Тихого океана : Учеб. пособие. –– М. : МГИМО, 1973. –– Вып. І. –– 260 с.
6. Гольденцвайг Г. Д. Шведоязычные масс-медиа Финляндии : направления развития / Отв. ред Е. Л. Вартанова / Г. Д. Гольденцвайг. –– М. : Изд-во Моск. ун-та, 2005. –– 176 с.



____________________________________________________________________________________

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Інститут журналістики




САЛІХ ХІВА ТАХІР



УДК 007 : 304 : 070 + 485


ІНФОРМАЦІЙНА ТА КОМПОЗИЦІЙНО-ГРАФІЧНА МОДЕЛЬ
ЩОДЕННИХ ПЕРІОДИЧНИХ ВИДАНЬ ШВЕЦІЇ
(НА ПРИКЛАДІ ГАЗЕТИ “АФТОНБЛАДЕТ”)


Спеціальність 27.00.04 – теорія та історія журналістики

Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата наук із соціальних комунікацій



Київ – 2013
Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі історії журналістики Інституту журналістики Київського національного

університету імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України.


Науковий керівник: доктор філологічних наук, професор
                                   Мелещенко Олександр Костянтинович,
                                   Київський національний університет
                                   імені Тараса Шевченка, Інститут журналістики,
                                   професор кафедри історії журналістики


Офіційні опоненти: доктор філологічних наук, професор
                                  Тимошик Микола Степанович,
                                  Київський національний університет
                                  культури та мистецтв, завідувач кафедри
                                  видавничої справи та мережевих видань


                                  кандидат філогічних наук, доцент
                                  Фіголь Надія Миколаївна,
                                  Видавничо-поліграфічний інститут Національного
                                  Технічного університету України
                                  «Київський політехнічний інститут»                                
                                  доцент кафедри видавничої справи та редагування


Захист відбудеться 27 березня 2013 р. о 14-й год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.001.33

Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 04119, м. Київ, вул. Мельникова, 36/1, Інститут журналістики.

З дисертацією можна ознайомитися в Науковій бібліотеці ім. М. Максимовича Київського національного університету

імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58.


Автореферат розісланий “___” лютого 2013 р.


Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради,
кандидат наук із соціальних комунікацій                              Б. М. Носова

 

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Інформаційна модель будь-якого видання включає певну концепцію,
базовану на соціальній позиції власника, засновника, видавця та редакції, на дотриманні діючого
законодавства конкретної країни і т. д. Відповідно до цього розробляються сукупність
проблемно-тематичних ліній, які постійно ведуться, жанрові форми, в яких порушені теми й проблеми
реалізуються, та їх розміщення й представлення на газетних полосах в композиційному та графічному аспектах.
Для спрощення теоретичного уявлення, а також практичного вивчення складної інформаційної моделі остання
розподіляється на ряд коротших моделей, що займаються своїми локальними, вузькими завданнями.
Ця система моделей “окуповує” практично всі інформаційні “ніші” в суспільстві
(за тематикою, позиціями, формами представлення інформації) і в кожній країні складається національна
школа журналістики. За сукупністю схожих використовуваних редакційних прийомів і методів виокремлюються
світові школи журналістики. Виходячи з цього, шведська журналістика належить до континентальної,
європейської школи журналістики.
Якщо в XVII – XVIII ст. преса відображала, як правило, погляди однієї людини (персональний журналізм),
групи осіб (здебільшого політичних партій), цілих станів суспільства (світської влади або церкви),
часто з чітким акцентом не стільки на журналістику, скільки на пропаганду, то в ХІХ ст.,
з початком першої індустріальної революції, із соціальним розшаруванням суспільств у світі відбулося
чітке розмежування преси на чотири загони – якісну, масову, бульварну та “жовту”
(в останньому випадку малися на увазі комікси в газетах). Це був “чорно-білий” поділ, де відтінки
не передбачались.
З появою велетенських медіаконцернів, у стінах яких випускалися усі чотири типи газет і журналів,
панувала тенденція покривати збитки від друку дорогокоштовної якісної преси прибутками від випуску
дешевої масової, бульварної та “жовтої” періодики.
Однак у ХХ ст. економіка ЗМІ зазнала величезних змін у зв’язку з розвитком конкурентних пресі радіомовлення
й телебачення, а надто – Інтернету та пов’язаних з ними медійних технологій і новітніх засобів масової комунікації.
А внаслідок перманентних криз у світовій економіці преса більше не могла підтримувати баланс між витратами та прибутками.
Цей факт наприкінці ХХ ст. – на початку ХХІ ст. змусив медіаконцерни закривати неприбуткові видання і перекидати
звільнені кошти на підтримку тиражів прибуткових видань. Зрозуміло, що при цьому страждала в першу чергу якісна періодика.
Під впливом читачів, які у будь-яку мить могли перетворитись на слухачів, глядачів і користувачів комп’ютерів, медіаконцерни
змушені були змінювати концепцію власних видань:
– за змістом суто якісні та суто масові видання в переважній більшості перетворились на якісно-масові або масово-якісні,
а суто бульварні та суто “жовті” видання почали зливатися й утворювати в різних комбінаціях бульварно-“жовті”,
масово-бульварні та масово-“жовті” видання;
– за оформленням відбулася масова переорієнтація з формату А2 на формат А3 (таблоїд); останній сьогодні усе частіше
замінюється форматом А4 (пропонується застосовуваний у журналістикознавчій літературі термін “квалоїд” поширити
не лише на зміст (“якісний (quality) + таблоїд (tabloid)”), а й на форму – “квалоїд” означатиме в співзвучності
з латиною та англійською “одну четверту (quarter) формату А2”).
Сьогодні такій газетній стратегії немає альтернативи. Таким шляхом іде лондонська “Таймс”, московська “Комсомольская правда”,
київські “Факты и комментарии”, алматинський “Караван” і т. д. Розширення проблемно-тематичної палітри дає змогу привернути
увагу до конкретного видання не лише реальної, а й потенційної аудиторій, що в свою чергу, приваблює рекламодавців.
Подібні механізми й визначають політику оформлення тієї чи іншої газети. У свою чергу, композиційно-графічна модель
конкретного видання впливає на зміст, робить його впізнаваним в очах читачів.
Не є винятком із цього правила й шведські щоденні видання “Афтонбладет”, “Дагенс нюхетер”, “Свенська дагбладет”,
“Дагенс індастрі”, які нині є однотипними виданнями – масово-якісними.
Так, скажімо, газета “Афтонбладет”, позиціонуючи себе близько 200 років якісним виданням, тривалий час мала майже
півмільйонні тиражі, сьогодні перейшла на концепцію масово-якісного видання. Вона виходить форматом А3 на шести колонках
щодня накладом 2,5 млн. прим., а щовівторка – 2,6 млн. прим. Її обсяг коливається в межах 40 – 64 сторінок:
по понеділках – 44 – 48 сторінок, по вівторках – 44 – 56, по середах – 48 – 60, по четвергах – 56 – 60,
по п’ятницях – 40 – 56, по суботах – 44 – 60, по неділях – 60 – 64 сторінки. Крім цього, до кожного дня тижня
випускається додаток у вигляді окремого журналу (загалом 7).
Таким чином, пропонована в дисертаційному дослідженні інформаційна модель щоденних періодичних видань Швеції
(на прикладі газети “Афтонбладет”) включає в себе інформаційну модель у вигляді концепції конкретного ЗМІ та на основі
схожих типологічних ознак – інформаційну модель цілого загону однотипних видань (для уникнення тавтології цю нижчу
інформаційну модель називатимемо змістовою) та композиційно-графічну модель.
Стан вивчення та ступінь наукової розробленості теми. Проблеми вивчення інформаційної моделі щоденних періодичних видань
Швеції лежать у площині багатоаспектної міжнародної журналістики і у зв’язку з цим предмет дисертаційного дослідження досі
не знаходив цілісного відображення у наукових розробках.
Зв’язок роботи з науковими програмами, проблемами, темами. Тема дисертації узгоджена з науковою проблематикою кафедри
історії журналістики і пов’язана з комплексними програмами науково-дослідної роботи Інституту журналістики
Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Системи масової комунікації та світовий інформаційний простір”
(номер державної реєстрації № 01БФ045-01) та “Дослідження в галузі українського журналістикознавства: методологія,
термінологія і стандарти” (номер державної реєстрації № 06БФ045-01).
Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей інформаційної та композиційно-графічної моделі шведських щоденних
періодичних газет.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання наступних завдань:
– показати еволюцію інформаційної політики редакції типового шведського щоденного видання;
– визначити основні проблемно-тематичні лінії в газеті “Афтонбладет” у результаті контент-аналітичного дослідження
публікацій цього видання;
– виявити жанрові переваги журналістів “Афтонбладет”;
– зафіксувати особливості композиційного розташування публікацій на полосах шведських щоденних газет;
– простежити специфіку використання графічних елементів дизайну в шведській періодиці.
Об’єкт дослідження – шведська газета “Афтонбладет” як видання, однотипне газетам “Дагенс нюхетер”, “Свенська дагбладет”,
“Дагенс індастрі”.
Предмет дослідження – традиції та новаторство інформаційної політики редакцій шведських щоденних друкованих видань.
Методи дослідження. Використано методи аналізу, синтезу, узагальнення, моделювання, культурно-історичний,
історико-типологічний та системний. У дослідженні історіографії та джерельної бази дослідження було застосовано
бібліографічно-описовий метод.
Наукова новизна роботи випливає із самої постановки наукових завдань та суті отриманих внаслідок проведеного
аналізу результатів. Наукову новизну розкрито в таких положеннях:
уперше:
– докладно розглянуто конвергенцію якісної та масової, масової та бульварної, масової та “жовтої”,
бульварної та “жовтої” преси;
– запропоновано нову класифікацію читацької аудиторії, яка теж змінюється під впливом явища конвергентності;
– запропоновано термін “квалоїд” поширити як на зміст, так і на формат газет;
– показано еволюцію інформаційної політики шведської щоденної газети;
– визначено основні теми і проблеми редакції шведської щоденної газети;
– виявлено її жанрові переваги;
– зафіксовано особливості композиції полос шведських щоденних газет;
– простежено специфіку використання графічних елементів дизайну в шведських щоденних газетах.
Теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації теоретичні положення
можуть бути використані як у загальній теорії журналістики, так і в газетній журналістиці.
Це дисертаційне дослідження допоможе чіткіше усвідомити національні особливості шведської журналістики,
її орієнтації на певні світові школи журналістики, а також традиції та новаторство політико-ідеологічної,
соціально-економічної, культурно-освітньої, морально-етичної та жанрово-тематичної ліній,
сповідуваних редакцією типового шведського видання.
Практичне значення одержаних результатів полягає в показі концептуальних засад функціонування шведської преси,
особливостей її інформаційної політики. Результати дослідження можуть бути запроваджені як у практику роботи редакцій
щоденних газет, так і в навчальний процес ВНЗ, де готують дипломованих журналістів.
Особистий внесок здобувача. Дисертацію, автореферат, публікації, в яких викладено основні положення роботи,
дисертант виконав самостійно.
Апробація результатів дисертаційного дослідження відбувалася під час виголошення доповіді на міжнародній
науково-практичній конференції “Проблемы    массовой    коммуникации” (Воронеж, травень 2012 року),
а також під час обговорень на засіданнях кафедр міжнародної журналістики та історії журналістики Інституту
журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення та результати дисертації викладено у  п’ятьох одноосібних публікаціях
(з них чотири в наукових фахових виданнях).
Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів з дев’ятьма
підрозділами і висновками до кожного з розділів, загальних висновків і списку використаних джерел (352 позиції).
Загальний обсяг дисертації – 184 сторінки, основний текст дисертації – 150 сторінок,
список використаних джерел поданий на 34 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обгрунтовано актуальність теми, визначено мету й завдання дисертаційної роботи, окреслено об’єкт, предмет та методи дослідження, сформульовано концептуальні положення проблеми, аргументовано наукову новизну, розкрито теоретичне та практичне значення одержаних результатів, ступінь і характер апробації, подано структуру роботи.
У першому розділі “Концептуальні засади функціонування шведської преси: традиції та новаторство” проаналізовано теоретичні підходи українських і зарубіжних дослідників щодо інформаційної та композиційно-графічної моделі газети, схарактеризовано якісну, масову, бульварну та “жовту” періодику для яснішого розуміння явища конвергентності, вивчено становлення та розвиток інформаційної політики редакцій шведських друкованих видань.
У підрозділі 1.1. “Джерелознавча база дослідження” відзначається, що газета як основний вид періодичного видання, її творче обличчя, проблематика й тематика виступів, жанровий арсенал, принципи оформлення й подачі журналістських матеріалів ретельно досліджені або у відриві від інших ЗМІ без врахування докорінних змін у сучасному медіаландшафті, або у взаємодії з іншими ЗМІ з акцентом на конкурентну боротьбу без врахування невикористаного внутрішнього потенціалу газети в сьогоднішніх умовах.
Піонерські дослідження Д.-Ф. Хайнца (Німеччина) та Дж. Меррілла (США) дозволили цим науковцям сформулювати теорію елітних видань. Цю лінію продовжили їхні колеги К. Спакс, К.  Фредглі, Дж.  Льюіс (Великобританія),   С.   Беглов,    О.    Вартанова,    В.    Ворошилов     (РФ), С. Блавацький, В. Жугай, Б. Потятиник (Україна) та ін. Усі вони дотримуються дихотомії якісної та масової преси, “за умовчанням” додаючи до останньої пресу бульварну та “жовту”.
У підрозділі 1.2. “Конвергенція якісної, масової, бульварної та “жовтої” преси” зауважується, що чіткий поділ газет на якісні, масові, бульварні та “жовті”, який панував близько ста років (1870 – 1970), під конкурентним впливом глянцевих журналів, радіомовлення, телебачення, інтернет-порталів і сайтів, мобільної телефонії тощо вичерпав себе. Для виживання на глобальному та національних медіаринках власники й творчі колективи газетної періодики змушені запозичувати прийоми та методи роботи одне одного. Так з’явилися конвергентні газети – якісно-масові, масово-якісні, масово-бульварні, бульварно-“жовті” та масово-“жовті”. Для маркування не лише їх форматів, а й їхнього змістового наповнення існують спеціальні терміни “таблоїд” і “квалоїд”. Можна виокремити критерії, що визначають рівень якісності/масовості/бульварності/жовтизни засобу масової інформації (зокрема, газети): 1) тип і спрямованість видання; 2) дотримання базових стандартів журналістики у доборі фактажу та логіці його подачі; 3) тематика й проблематика публікацій; 4) жанрова палітра; 5) мова, тон і стиль публікацій; 6) композиція та архітектоніка номерів; 7) графічне, художнє та поліграфічне оформлення; 8) читацька аудиторія; 9) періодичність; 10) рейтингові позиції газети всередині країни та за її межами.
Відповідність цих медіакритеріїв газетному рівневі показана в таблиці 1.1.
 


Автор пропонує нову класифікацію (подану в таблиці) читацької аудиторії конвергентних видань.
В основі інформаційної політики сучасних якісно-масових, масово-якісних, бульварно-“жовтих”, масово-бульварних і масово-“жовтих” видань лежать, на погляд автора, не типи мислення, як у газетах минулого, а інтереси людини. Комунікація виникає, коли є відгук на висловлювання чи повідомлення, породжений інтересом до теми. Отже, комунікацію потрібно класифікувати не відповідно до типів мислення, а виходячи з типів інтересів. З усього відомого переліку інтересів особистості (економічні, політичні, науково-освітні, культурно-дозвіллєві, релігійні і т. д.) таблоїди та квалоїди беруть як орієнтир ті, які зачіпають найбільш потаємні, делікатні, інтимні й життєво важливі для людини сфери її існування, її екзистенції. Політика, економіка, наука, культура цікаві не самі по собі, а в контексті сексу або катастрофізму життя, виживання людини, або самоствердження особистості. Тим самим подібні видання роблять свій внесок у формування в свідомості суспільства уявлень про успішність особистості, про престижність тих чи інших видів її діяльності, про критерії, за якими слід оцінювати людину в сучасних умовах, тощо. Аналіз вибору героїв газетних публікацій, аспектів їх життя та діяльності, що виносяться на публічне обговорення на полосах видань, дозволяє робити висновки про характер цих уявлень.
У підрозділі 1.3. “Становлення та розвиток інформаційної політики редакцій шведської періодики” стверджується, що в Швеції паралельно із становленням громадянського суспільства здійснювалось і створення організаційно-ціннісної моделі системи періодичної преси в ролі інструменту формування громадянського суспільства. Громадська думка являла собою політичний механізм презентації соціальних інтересів і підтримання рівноваги в суспільстві.Таким чином, у цій країні громадянські якості набули усі ЗМІ: державні, партійні, громадські, комерційні, і питання про статус мас-медіа не виникає, оскільки їхніми суб’єктами стають “адекватні громадяни”, саме громадянське суспільство спільно з правовою державою. У будь-яких шведських установах, окрім тих, на які поширюється державна, бізнесова чи військова таємниця, існують спеціальні приміщення, де будь-який громадянин Швеції може ознайомитися з “історією питання” та його вирішенням за будь-який період і в будь-якій сфері. Те саме стосується і редакцій, де в кожному вестибюлі стоїть комп’ютер з архівом публікацій цього видання. Подібна практика забезпечує інформаційну рівність для різних верств населення.
Провідними темами редакцій щоденних шведських газет стали питання, пов’язані з реформуванням державного устрою, конституційними перетвореннями, діяльністю громадських установ та їх роллю, можливостями і значенням у житті країни, досвідом місцевого самоуправління й судочинства нового типу. Осмислення представниками шведського лібералізму з точки зору ціннісних орієнтацій шляхів і методів соціального реформування знайшло відображення на сторінках стокгольмських газет, серед яких виділялася “Афтонбладет”. Незмінною турботою цього видання стало виховання суспільства в дусі ліберальних ідеалів – поваги громадянських свобод і прав особистості, верховенства закону, непохитності приватної власності, здійснення в усій повноті політичних та економічних свобод, причому – і це важливо підкреслити – не насильницьким шляхом, а шляхом постійного та поступового реформування.
У другому розділі “Змістова модель щоденної шведської газети (на прикладі видання “Афтонбладет”)” відзначається, що творче обличчя видання – це певна єдність ідіостилю, що об’єднує літературний стиль і стиль зображальної публіцистики, дизайну. Кожне видання має шанс знайти свій ракурс висвітлення подій, свій ідіостиль і підкреслити його.
У підрозділі 2.1. “Поняття “творче обличчя видання” відзначається, що визначений редакцією напрямок та основана на ньому інформаційна політика реалізуються через формування обличчя видання – системи “зовнішніх” ознак, “внутрішнього” змісту, творчих форм вираження його типологічних характеристик, які у свою чергу знаходять свій “зовнішній” прояв у регулярному проведенні принципово важливих проблемно-тематичних ліній, які виявляють основи напрямку та розроблюються з прийнятих редакцією соціальних позицій, її ідейних основ (Є. Прохоров). З огляду на неохоплено широке тематичне та проблемне поле життя першим завданням є вибір редакції: бути виданням або універсальним, або спеціалізованим. Конкретно проблемно-тематичні напрямки втілюються у рубрикових матеріалах, що постійно ведуться, кампаніях, великих окремих матеріалах, виступах провідних журналістів і публіцистів (колумністів), безлічі щоденних приватних виступів (запланованих і спонтанних) журналістів і авторського активу, оприлюдненні традиційних та електронних листів, відгуків на виступи і т. п., що надійшли на адресу редакції.
У творчому процесі спостерігається повторюваність багатьох його елементів – на прикладі журналістських текстів, які належать одному й тому ж авторові. Логічно необхідно розглянути структуру категорії автора, в основу якої – ставлення публіциста до дійсності. На категорію автора істотно впливає сучасна типологія ЗМІ, представлена конвергентними виданнями. Вочевидь, що від їх специфіки напряму залежать особливості автора в журналістському тексті, оскільки це пов’язано з психологічними особливостями журналіста, котрий, виходячи з особливостей темпераменту, мислення та світогляду, обирає, де йому писати і про що. І знову ж таки, якщо раніше людина, схильна до аналітики, могла працювати лише в якісній пресі, а той, хто схилявся до простих міркувань про криваві драми в нічних клубах і при цьому не гребував пересмикуванням фактів, міг розраховувати тільки на роботу в таблоїді, то нині ці типи авторів можуть співіснувати в рамках однієї конвергентної газети.
Спираючись  на  класифікацію,  розроблену  воронезькою дослідницею Ю. Апарневою, можемо стверджувати, що в сучасній шведській конвергентній періодиці наявні такі типи авторів: 1) “автор емпативний” (показує описувану ситуацію так, як переживає її сам герой, дає їй ту оцінку, яка відповідає позиції героя; такою можна назвати журналістку Ясу Петерсен, котра намагається в своїх публікаціях співпереживати своїм героям); 2) “автор розмірковуючий” (розмірковує над якоюсь глобальною проблемою, шукає шляхи її рішення; це політичний оглядач Лєна Меллін); 3) “автор співчуваючий” (у своїх оцінках виявляє співчуття до того, що відбувається; тут можна назвати журналіста Даніеля Сухонена, який, наприклад, зі співчуттям описує ситуації, в які потрапляє в Багдаді та інших містах його іракський колега Алі Талеб); 4) “автор іронічний” (дає іронічну оцінку тому, про що пише; інколи це може бути журналіст Йонас Олофссон, який веде літературну добірку (сторінку) в “Афтонбладет”; 5) “автор-порадник” (дає поради обивателю; це репортерки Керстін Даніельсон, Карина Бергфелдт, Карин Альборг, колумніст Отто Спелевінк та ін.); 6) “автор, що насолоджується драмами” (пише в основному про різні нещасні випадки, вбивства, награно робить вигляд, що йому не байдужа доля героїв; таких “у чистому вигляді” не знайшлося; можна назвати журналістів Еріка Нісеса та Аннліку Соландер-Кассел, які розповідають про іммігрантів і часті кримінальні правопорушення навколо них); 7) “автор-пліткар” (переказує почуті плітки про відомих людей); 8) “автор, що розважається” (є частим гостем світських “тусовок” і розповідає про це, використовуючи клубний сленг; 7-го та 8-го типів авторів “у чистому вигляді” не виявилось; вочевидь, їх можна об’єднати й назвати журналістів Пера Б’юрмана, Роджера Лундгрена, Тоні Коллберга та ін., котрі є завсідниками великосвітських тусовок).
На пострадянському медіапросторі виділяються ще: 9) “автор егоцентричний” (знає собі ціну та вип’ячує своє “я”); 10) “автор цинічний” (ставиться до свого героя без належної пошани, для нього не існує жодних обмежень у поведінці та виборі слів під час розмови; цих типів авторів у шведській конвергентній щоденній пресі не виявлено).
Перші чотири типи можна віднести до “чистої” якісної журналістики, наступні три типи – до “чистої” масової журналістики, наступні два типи – до “чистої” бульварної журналістики, а останній тип – до “чистої” “жовтої” журналістики.
У підрозділі 2.2. “Основні проблемно-тематичні лінії газети” зауважується, що для шведської щоденної періодичної преси (“Афтонбладет”, “Дагенс нюхетер”, “Свенська дагбладет”, “Дагенс індастрі”) характерна об’єктивна, збалансована подача життєвого матеріалу, відтворена в журналістських публікаціях, що підтверджується результатами контент-аналізу шведського видання “Афтонбладет” за останні три роки (2010 – 2012), проведеного автором дисертаційного дослідження. Обмежимося подачею крайніх показників – від найнижчого до найвищого.
Так, у номерах обсягом 44-48 сторінок загальна кількість матеріалів дорівнює 198, у номерах обсягом 56-64 сторінки – 210. Як бачимо, різниця в кількості сторінок не відповідає різниці в кількості публікацій. Це означає, що нарощуваний редакцією обсяг, який стосується номерів, що випускаються напередодні, відразу після та під час вихідних, досягається не за рахунок творчих редакційних працівників, а за рахунок рекламної служби, а також розміщення різноманітної статистичної, довідкової та іншої інформації. Із цієї кількості публікацій (198-210) кількість позитивних матеріалів становить 89-93, кількість негативних – 17-49, кількість змішаних (позитив із негативом) – 1-2, кількість нейтральних – 55-102.
Наводимо теми в порядку зменшення їх кількості: культура, мистецтво (у т. ч. кіно, шоу-бізнес) – 56-110; спорт – 47-65; соціальне життя – 14-30; ЗМІ – 2-32; політика – 9-12; екологія – 3-11; кримінал – 2-4; економіка – 1-4; міжнародне життя – 1-4; медицина, здоров’я – 1-4; освіта, наука, релігія – 1-2; кохання, людські стосінки – 1-2; інформаційні технології – 1; побут, родина, відпочинок – 1. Очевидно, що провідна тема “культура, мистецтво”, а також тематика криміналу підтверджують тезу про масово-якісний характер “Афтонбладет”; водночас публікація літературно-мистецьких сторінок, роздумів про національний кінематограф свідчить і про якісний складник видання. Те ж саме стосується політичної, економічної, медійної, соціальної, екологічної, спортивної проблематики і т. д.
Перейшовши на концепцію масово-якісної газети, редакція “Афтонбладет” уникнула як орієнтації суто якісного видання на освічену, активну, включену в політичний процес людину із високим соціальним статусом, з домінуючою політичною та економічною проблематикою із приляганням до них культури та спорту, так і постійного балансування на межі живого, природного й скандалів, сенсацій, що характерне для масово-бульварних, бульварно-“жовтих” і масово-“жовтих” видань. У результаті забезпечено сплав якісного аналізу, повноти та виразності картини соціального буття, з одного боку, та більшої динаміки через відтворення реальних життєвих ситуацій, з другого. Це дає змогу бачити багато проблем комплексно, розбирати типові ситуації, прораховувати алгоритми їхніх рішень, поширювати інформацію про позитивний досвід. Нарешті, у них діють живі особи, а не процеси й тенденції. Емоційна взаємодія газети з аудиторією, читачів одне з одним через відтворення фрагментів реального життя дуже важливо для підтримання соціальної стабільності. Маса різноманітних ситуацій не породжує фрагментарність, а навпаки, створює враження природної повноти життя. Зі сторінок періодичних видань можна почути думку кожного рядового громадянина.
У підрозділі 2.3. “Жанрова палітра” відзначається, що концепція масово-якісної газети продиктувала редакції “Афтонбладет” використання таких жанрів: замітка (91-128); звіт (1-9); інтерв’ю (37-55); репортаж (7-12); кореспонденція (1-2); стаття (1-6); коментар (14-26); огляд (2-4); резенція (1-2); репліка (1-2;) колонка (4-7). Як бачимо, питома вага публікацій групи інформаційно-публіцистичних жанрів явно домінує в змаганні із групою жанрів аналітично-публіцистичних. Усередині групи інформаційно-публіцистичних жанрів відповідно до обраної редакцією інформаційної політики цілком природно домінує замітка (сюди також зараховувалися критична замітка та фотозамітка; розширена замітка практично не зустрічається). На другому абсолютному місці стоїть інтерв’ю (у тому числі й фотоінтерв’ю), якому майже вп’ятеро поступається місцем репортаж (у тому числі й фоторепортаж), іще менша частка звіту.
Усередині групи аналітично-публіцистичних жанрів на третьому абсолютному місці перебуває коментар, половину обсягу якого становлять колонка колумніста та стаття, майже однаково рідко використовуються огляд, кореспонденція, рецензія та репліка.
У третьому розділі “Композиційно-графічне моделювання щоденної шведської періодики” аналізується композиційно-графічна модель типового шведського щоденного видання на прикладі газети “Афтонбладет”.
У підрозділі 3.1. “Композиційно-графічна модель: теоретичний і прикладний аспекти” зауважується, що композиційно-графічна модель являє собою схематичну конструкцію, що включає в себе розподіл журналістських матеріалів і рубрик по сторінках номера газети, структуру і тип верстки, принципи оформлення спеціальних полос і рубрик, постійні графічні елементи, розмір полоси, колонки, міжколонних пробілів, шрифтове оформлення заголовків, композицію заголовків, текстові шрифти, внутрішнє оформлення журналістських матеріалів, оформлення реклами, межі між журналістськими матеріалами, пробільні матеріали, “повітря” на полосі, оформлення ілюстрацій тощо.
По суті, композиційно-графічне моделювання зводиться до прагнення виробити систему, яка б дозволяла газеті найкращим чином виявляти та зберігати індивідуальність, підтримувати спілкування з читачем у звичних, зрозумілих і зручних йому формах. Водночас це й ефективний засіб, який сприяє послідовному веденню газети, раціональній організації праці журналістів під час підготовки та випуску газетного номера.
Композиційні елементи передбачають розподіл журналістських матеріалів за постійними розділами, які мають певну рубрикацію і певне місце в газеті – залежно від їх значення. “Ієрархію” розділів і журналістських матеріалів, що становлять їх, якраз і втілює композиція.
“Прикордонною межею” між композиційними та графічними елементами є графічна композиція, мета якої – з’єднати, зв’язати елементи графіки в одне ціле. Це досягається за допомогою лінійної і тонової побудови, контрасту, ритму, рівноваги, пропорцій, симетрії та асиметрії. Види верстки визначають як конфігурацію окремих журналістських матеріалів (ламана чи пряма верстка), так і розташування публікацій відносно одне одного (вертикальна, горизонтальна чи вертикально-горизонтальна верстка).
Від застосування шрифтів, колонок, лінійок, пробілів, кліше, поліграфічних прикрас залежить як тактична мета редакції – сприйняття читачами змісту газети, так і стратегічна мета – зовнішній вигляд обличчя газети (динамічний, яскравий, чи, навпаки, стриманий, спокійний).
Експеримент газети “Лейпцігер фольксцайтунг” (1964) показав дві закономірності читацької оцінки двох по-різному оформлених, але ідентичних за змістом полос: 1) чим більше читачі витрачали часу на читання газети, тим більше вони були зацікавлені в стриманому оформленні, а яскравий зовнішній вигляд газети подобався тим, хто швидко знайомився зі змістом; 2) за яскраве оформлення висловилися в основному молоді читачі, тому що воно відповідало їх характеру – більш емоційному, ніж у дорослих людей (І. Табашников). Отже, можна говорити про те, що сучасні щоденні європейські газети, враховуючи віковий склад читачів, намагаються апелювати як до розуму, так і почуттів людей. Пропорційна перевага у той чи інший бік дозволяє ідентифікувати такі газети як конвергентні.
У підрозділі 3.2. “Композиційні елементи оформлення шведської газети” вказується, що макет “Афтонбладет” неможливо звести до відомих прийомів оформлювачів, які виділяються в українській школі, – ні до планово-композиційного (матеріали розверстуються з послідовністю “ліва частина “горища” – права частина “горища” – середина полоси – ліва частина “підвалу” – права частина “підвалу”), ні до традиційного (у “горищі” або в “підвалі” ставиться найбільш великий матеріал, який за діагоналлю врівноважується іншою, пропорційною за розмірами, публікацією), ні до “цвяхового” (найбільш резонансна публікація ставиться у зоровому центрі полоси в оточенні, як правило, дрібних заміток для негайного привернення читацької уваги навіть у разі не перебування в геометричному центрі газетної сторінки).
Великі публікації можуть бути розташовані на будь-якій сторінці того чи іншого номера. Наприклад, добірка матеріалів на знак солідарності із ув’язненою в Ірані Сакінех Мохамаді Аштіані, яка боролася за права жінок і якій загрожує смертний вирок шаріатського суду. Добірку відкриває рубрика-крик “Свободу Сакінех!”, далі шапка сповіщає про наміри захисниць Сакінех щодо створення єдиного жіночого фронту проти політики іранських аятол; під шапкою – два матеріали: перший – огляд подій, які вирують навколо Сакінех, з коментарями зацікавлених у звільненні жінки діячів; другий – фотозамітка з портретом лідерки турецького руху на захист Сакінех Міни Ахаді, яку сфотографовано на тлі плакату з фото самої Сакінех. За площею по горизонталі це займає п’ять колонок, які, проте, розверстані на три колонки, а справа цей блок підпирає колонка з добірки фактів – суто текстових і з написами на зменшених стоп-кадрах з відеофільму про правозахисну діяльність Сакінех, причому у кампанії зі звільнення мужньої жінки активну участь бере сама “Афтонбладет”, про що повідомляється у кількох петитних рядках (відповідає українській традиції на кшталт рубрики “Лише факти”, яка об’єднує добірку з кількох заміток). Утім, розмір публікацій може бути й більший – для привернення уваги широкої читацької аудиторії до долі Сакінех Мохамаді Аштіані. Фактично йдеться про різноформатицю, яка може бути однією зі сторін незвичного обличчя видання.
Верстка може бути горизонтальною (рідко), змішаною (ще рідше) та вертикальною (часто), а також симетричною та асиметричною. Композиція розвороту відділу культури газети від 5 серпня 2010 р. дуже характерна для визначення використання оформлювачами видання законів пропорції, контрасту, рівноваги, ритму та гармонії. Так, невеликі матеріали розвороту по відношенню до середніх (великих немає) розверстані за принципом “золотого перерізу”, у відношенні 1 : 1,62. Розмірні контрасти побудовані на відмінності двох великих заголовків і рубрики “Культура” й текстового петиту. Тонові контрасти допомагають виявити відмінності світлого й темного. Заголовок-виворітка, стилізований під кадри кінематографічної плівки, кілька однакових, 6-пунктових лінійок на сірій підложці помітно виділяються на тлі світлого текстового набору та пробілів. Яскраві контрасти досягаються за використання додаткового кольору (червоного, бузкового, синього, темно-зеленого, шоколадного), який включається в монохроматичну (чорно-білу) гаму, прийняту в “Афтонбладет”.
Три фотографії, розташовані по діагоналі розвороту (справа наліво), урівноважуються додатковим кольором по іншій діагоналі та заголовком-виворіткою у центрі лівої частини розвороту. Багаторазовим повторенням у номері одних і тих самих прийомів оформлення (моногарнітурний стиль оформлення заголовків, однотипний набір підписів під знімками і т. п.) композиції розвороту задається певний ритм. Подібний стиль оформлення надає газеті стрункості та цілісності, формує її “обличчя”, полегшує пошук потрібних матеріалів, породжує в читача відчуття стабільності та надійності видання. Усі елементи оформлення розвороту, на якому представлена рубрика “Культура”, ув’язані одне з одним, являють собою суцільне гармонійне ціле. Розворот не “розвалюється”, не розпадається на кілька самостійних частин, а створює єдиний композиційно-графічний образ.
У підрозділі 3.3. “Графічні елементи зовнішнього обличчя шведського видання” відзначається, що в “Афтонбладет” перша полоса є тим таблом, куди виносяться найбільш важливі публікації номера. Заголовок видання практично завжди “утоплений”; виняток становить необхідність винесення на першу сторінку численних фотографій, що ілюструють вагому подію в житті країни чи її столиці. Крім цього, або в “підвалі”, або зліва збоку розміщуються інші виноси цього випуску з обов’язковим позначенням внутрішніх сторінок номера, на яких ці публікації заверстані.
Верстка 2-ї полоси є, як правило, вертикальною, тому що  кожна 3-я сторінка кожного номера зайнята рекламою. Але на 4-й і 5-й сторінках може бути використана вже горизонтальна верстка, яка підкріплюється розверстаним “на розпашку” матеріалом про вірменську журналістку-дисидентку Нару Аветисян, котра померла в шведському хоспісі у віці 30 років. Поряд із фотографією жінки на дві з половиною колонки це центральний матеріал розвороту, обрамлений цитатами, невеличкими коментарями та знімками, розташованими в “горищі” та “підвалі”.
Широке використання секретаріатом “Афтонбладет” ламаної верстки, кольорових плашок, виворіток, фотографій, розташованих посередині двох колонок, що зменшує формат останніх, – ці та інші прийоми оформлювачів видання дають підстави говорити про те, що верстка “Афтонбладет” тяжіє не до чисто газетного, а, швидше, газетно-журнального варіанту.
У Висновках зафіксовано основні підсумки теоретичного узагальнення та вирішення наукових завдань, пов’язаних із дослідженням інформаційної та композиційно-графічної моделі шведської щоденної періодики. Відзначено, що явище конвергенції допомагає газетам посилювати власний потенціал. Під впливом конвергентних газет змінюється читацька аудиторія, яку запропоновано поділяти на елітну, масову, замрійливо-розважальну та підглядальну. Відповідно до зміни аудиторної класифікації пропонується термін “квалоїд” поширити не тільки на зміст, а й на формат газет.
Комунікативні процеси в громадянському суспільстві Швеції показують, що через ставку на плюралізм – і думок, і смаків – встановлено інформаційний баланс, який задовольняє інтереси як преси, так і держави.
Успішне творче обличчя видання – найбільш вдале втілення і самої ідеї, і реально існуючої єдності колективного та індивідуального у творчості журналіста. Теми (в порядку зменшення їх частотності в “Афтонбладет”) свідчать про масово-якісний характер як цього шведського видання, так і усієї шведської щоденної періодики. Це підтверджується і обраним жанровим арсеналом.
Гармонійно цільна, добре організована композиція газетної полоси має пропорційність, композиційну рівновагу, стильову єдність форми елементів тощо. Враження динаміки або спокою надають композиції такі засоби, як симетрія та асиметрія, рівновага, метр і ритм. Усі побудови, які основані на асиметрії чи осьовій симетрії та які використовують ламану конфігурацію матеріалів, діагональне розташування ілюстрацій і тексту, тональних і кольорових акцентів, є побудови динамічні і властиві масово-якісним, суто масовим, масово-бульварно-“жовтим”, суто бульварним і “жовтим” виданням. До перших зарахувати і шведські щоденні газети “Афтонбладет”, “Дагенс нюхетер”, “Свенська дагбладет”, “Дагенс індастрі”. Композиція, в основі якої лежать площинна симетрія та метричний повтор, вирізняється статичністю, спокоєм, нерухомістю й притаманна якісним виданням (наприклад, газетам “Франкфуртер альгемайне цайтунг” і “Нойє цюрхер цайтунг”).

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті в наукових фахових виданнях:
1. Саліх Хіва Тахір. Концептуальні засади функціонування шведської преси (на прикладі стокгольмської газети “Афтонбладет”) // Образ / Хіва Тахір Саліх. –– К. : Ін-т журн. КНУТШ, 2012. –– Вип. 13. –– С. 102 –– 106.
2. Саліх Хіва Тахір. Композиційно-графічна модель щоденної стокгольмської газети “Афтонбладет” // Наукові записки Інституту журналістики / Хіва Тахір Саліх. –– К. : Ін-т журн. КНУТШ, 2012. –– Т. 47. –– Квіт.-черв. –– С. 187 –– 191.
3. Саліх Хіва Тахір. Проблемно-тематичний репертуар і жанровий арсенал шведської газети “Афтонбладет” // Наукові записки Інституту журналістики / Хіва Тахір Саліх. –– К. : Ін-т журн. КНУТШ, 2012. –– Т. 48. –– Лип.-верес. –– С. 187 –– 189.
4. Саліх Хіва Тахір. Проблемно-тематичні лінії та жанрова палітра шведської газети “Афтонбладет” // Зб. наук. праць НДІ пресознавства / Хіва Тахір Саліх. –– Львів : ЛННБУ ім. В. Стефаника ; НДІ пресознавства, 2012. –– Вип. 2 (20). –– С. 395 –– 405.
5. Саліх Хіва Тахір. Основоположні засади функціонування шведської преси : традиції та новаторство // Діалог. Медіа-студії : Зб наук праць / Хіва Тахір Саліх. –– Одеса : Астропринт, 2012. –– Вип. 15. –– С. 309 –– 316.
6. Саліх Хіва Тахір. Проблемно-тематичні та жанрові переваги шведської газети “Афтонбладет” // Держава та регіони : Серія Соціальні комунікації / Хіва Тахір Саліх. –– Запоріжжя : Класичний приватний університет, 2012. –– № 4 (12). –– С. 119 –– 122.

Статті в інших наукових виданнях
7. Саліх Хіва Тахір. Шведська газета “Афтонбладет” : тематика, проблематика, жанроутворення // Ученые записки Таврического национального университета им. В. И. Вернадского. Серия “Филология. Социальные коммуникации” / Хіва Тахір Саліх. –– Сімферополь : Таврійський  нац.  ун-т ім. В. І. Вернадського, 2012. –– Т. 25 (64). –– № 1. –– Ч. 1. –– С. 286 –– 290.
Тези наукових доповідей:
8. Салих Хива Тахир. Медиадизайн ежедневной стокгольмской газеты “Афтонбладет” // Проблемы массовой коммуникации : Материалы Всероссийской науч. конф. / Хива Тахир Салих. –– Воронеж : Фак. журналистики ВГУ, 2012. –– С. 108 –– 109.

АНОТАЦІЯ

Саліх Хіва Тахір. Інформаційна та композиційно-графічна модель щоденних періодичних видань Швеції (на приклалі газети “Афтонбладет”). –– Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних комунікацій за спеціальністю 27.00.04 –– теорія та історія журналістики. –– Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України; Інститут журналістики. –– Київ, 2013.
Дисертація присвячена показу концептуального, змістового та композиційно-графічного наповнення шведських щоденних періодичних видань на прикладі газети “Афтонбладет”, яка є однотипною до масово-якісних газет “Дагенс нюхетер”, “Свенська дагбладет”, “Дагенс індастрі”. Конвергентність допомагає газетам посилювати власний потенціал. Комунікативні процеси в громадянському суспільстві Швеції показують, що там встановлено інформаційний баланс, який задовольняє інтереси преси через участь у процесах управління суспільством, самоуправління і контролю, та інтереси держави як одного із суб’єктів політико-ідеологічної і масовоінформаційної діяльності.
Враження динаміки, руху або, навпаки, спокою надають композиції, переважно, такі засоби, як симетрія та асиметрія, рівновага, метр і ритм.
Усі побудови, які основані на асиметрії чи осьовій симетрії та які використовують ламану конфігурацію матеріалів, діагональне розташування ілюстрацій і тексту, тональних і кольорових акцентів, є побудови динамічні і властиві масово-якісним, суто масовим, масово-бульварно-жовтим, суто бульварним і жовтим виданням.
Композиція, в основі якої лежать площинна симетрія та метричний повтор, вирізняється статичністю, спокоєм, нерухомістю й притаманна якісним виданням.
Ключові слова: шведська преса, газета “Афтонбладет”, модель, інформаційна політика, концепція, теми, жанри, оформлення, композиція, графіка.

 

АННОТАЦИЯ

Салих Хива Тахир. Информационная и композиционно-графическая модель ежедневных
периодических изданий Швеции (на примере газеты “Афтонбладет”). –– Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата наук по социальным коммуникациям
по специальности 27.00.04 –– теория и история журналистики.
–– Киевский национальный университет
имени Тараса Шевченко Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины;
Институт журналистики. –– Киев, 2013.
Диссертация посвящена показу концептуального, содержательного и композиционно-графического
наполнения шведских ежедневных периодических изданий на примере газеты “Афтонбладет”,
которая является однотипной массово-качественным газетам “Дагенс нюхетер”, “Свенска дагбладет”,
“Дагенс индастри”. Заимствование приемов и методов работы друг друга помогает качественно-массовым
и массово-качественным, массово-бульварным, массово-“желтым” и бульварно-“желтым” газетам усиливать
собственный потенциал. Для маркирования не только их форматов, но и их содержательного наполнения
существуют специальные термины “таблоид” и “квалоид” (“качественный (quality) + таблоид (tabloid)”)
– содержание; в созвучии с латынью и английским – “одна четвертая (quarter) формата А2 – форма”).
Можно выделить критерии, определяющие уровень качественности/массовости/бульварности/желтизны
средства массовой информации (в частности, газеты): 1) типы и направленность издания;
2) соблюдение базовых стандартов журналистики в подборе фактажа и логике его подачи;
3) тематика и проблематика публикаций; 4) жанровая палитра; 5) язык, тон и стиль публикаций;
6) композиция и архитектоника номеров; 7) графическое, художественное и полиграфическое оформление;
8) читательская аудитория; 9) периодичность; 10) рейтинговые позиции газеты внутри страны
и за ее пределами.
В соответствии с печатью качественной, массовой, бульварной и “желтой” предложена новая классификация
читательской аудитории: 1) элитная; 2) массовая; 3) мечтательно-развлекательная;
4) подглядывающая. Отмечено, что аудиторные изменения также произошли под влиянием явления
конвергентности.
Эволюция информационной политики редакции типичной шведской ежедневной газеты происходила
в направлении создания устойчивого гражданского общества, способного контролировать власть,
предостерегать ее от злоупотреблений. Коммуникативные процессы в шведском обществе показывают,
что там установлен информационный баланс, удовлетворяющий интересы печати через участие в процессах
управления обществом, самоуправления и контроля, и интересы государства как одного из субъектов
политико-идеологической и массово-информационной деятельности.
В основе информационой политики современных качественно-массовых, массово-качественных,
бульварно-“желтых”,  массово-бульварных и массово-“желтых” изданий лежат, на взгляд автора,
не типы мышления, как в газетах прошлого,
а интересы человека. Коммуникация возникает, когда есть отзыв на высказывание или сообщение,
рожденный интересом к теме. Следовательно, коммуникацию необходимо классифицировать не в соответствии
с типами мышления, а исходя из типов интересов. Из всего известного перечня интересов личности
(экономических, политических, научно-образовательных, культурно-досуговых, религиозных и т. д.)
таблоиды и квалоиды берут как ориентир те, которые затрагивают наиболее деликатные, интимные и жизненно
важные для человека сферы его существования, его экзистенции. Политика, экономика, наука, культура интересны
не сами по себе, а в контексте либо секса, либо катастрофизма жизни, выживания человека, либо самоутверждения
личности. Тем самым подобные издания делают свой вклад в формирование в сознании общества представлений
об успешности личности, о престижности тех или иных видов ее деятельности, о критериях, по которым следует
оценивать человека в современных условиях. Анализ выбора героев газетных публикаций, аспектов их жизни
и деятельности, которые выносятся на публичное обсуждение на полосы изданий, позволяет делать выводы
о характере этих представлений.
Концепция массово-качественной газеты позволила редакции “Афтонбладет” обеспечить сплав качественного анализа,
полноты и выразительности картины социального бытия, с одной стороны, и большей динамики и полнокровности
в сфере поиска и предъявления реалий, с другой. Впечатление динамики, движения или, наоборот,
покоя придают композиции, преимущественно, такие средства, как симметрия и асимметрия, равновесие,
метр и ритм. Все построения, основанные на асимметрии или осевой симметрии и использующие ломаную
конфигурацию материалов, диагональное расположение иллюстраций и текста, тональных и цветных акцентов,
есть построения динамичные и свойственные массово-качественным, чисто массовым, массово-бульварно-“желтым”,
чисто бульварным и “желтым” изданиям. Композиция, в основе которой лежат плоскостная симметрия и метрический
повтор, отличается статичностью, покоем, недвижимостью и свойственна качественным изданиям.
Ключевые слова: шведская печать, газета “Афтонбладет”, модель, информационная политика, концепция,
темы, жанры, оформление, композиция, графика.

 

 

ANNOTATION

Salih Hiwa Tahir. Information and composite-graphic model of daily periodicals of Sweden (on an example of the newspaper “Aftonbladet”). ––Manuscript.
Thesis for Degree of Candidate in Social Communications, in the Speciality 27.00.04 –– Theory and History of Journalism. –– Taras Shevchenko National University of Kyiv of Ministry of Education and Science, Youth and Sports of Ukraine; The Institute of Journalism. –– Kyiv, 2013.
The dissertation is devoted to display of conceptual, substantial and composite-graphic filling of the Swedish daily periodicals on an example of the newspaper “Aftonbladet” which is same to Mаss-to-Qualitative newspapers “Dagens Nyheter”, “Swenska Dagbladet”, “Dagens Industry”. Convergence helps newspapers to strengthen own potential. Communicative processes in a civil society of Sweden show, that the information balance satisfying interests of a press through participation in managerial processes by a society, self-management and the control, and interests of the state as one of subjects political, ideological and a mass-information work there is established. The impression of dynamics, movement or, on the contrary, rest give compositions, mainly, such means, as symmetry and asymmetry, balance, meter and a rhythm.All the constructions based on asymmetry or axial symmetry and using a broken configuration of materials, a diagonal arrangement of illustrations and the text, voice-frequency and color accents, are constructions dynamical and peculiar Mass-to-Qualitative Press, cleanly Mass Press, Mass-to-Gutter-to“yellow” Press, cleanly Gutter Press and “yellow” editions.The composition in which basis plane symmetry and metric repetition lay, differs static character, rest, the real estate and is peculiar to Qualitative editions.
Keywords: Swedish press, newspaper “Aftonbladet”, model, information policy, concepts, themes, genres, design, composition, graphics.



*Салих Хива Тахир, Александр Мелещенко,КНУ,Институт журналистики,11 февраля 2013.

Отзыв-рецензия

на статью аспиранта Салиха Хивы Тахира
“Информационная политика редакции стокгольмской газеты “Афтонбладет”
в свете традиций шведского печатного слова”


Аспирант Салих Хива Тахир занимается изучением шведской печати. Изучая стокгольмскую газету “Афтонбладет”,
он обратил внимание на зарождение шведских периодических изданий, формирование исторических традиций
существования вольной неподцензурной прессы, новации последних десятилетий, касающихся фундаментальных
основ функционирования шведской периодики.
Это и стало предметом его научной статьи, которая имеет несомненную актуальность и научную новизну.
Посредством изучения плодотворной практики стокгольмской газеты можно выйти на ряд важных теоретических
обобщений, касающихся глобальных тенденций в развитии прессовых изданий.
В поданных результатах этого научного исследования аспиранта Салиха Хивы Тахира привлекает то,
что подобранные автором примеры являются поучительными и для сегодняшнего дня. Их тиражирование может
позволить быть успешным на информационном рынке.
На взгляд рецензента, научная статья удалась аспиранту Салиху Хиве Тахиру,
и ее текст можно рекомендовать для публикации.

Рецензент и научный руководитель,
профессор кафедры истории журналистики
Института журналистики Киевского национального
Университета имени Тараса Шевченко,
доктор филологических наук, профессор                                  А. К. Мелещенко